Зміст
Коли більшість людей чує слово «дрон», одразу уявляють квадрокоптер у небі. Але сучасне поле бою змінилося — тепер дрони їздять по землі, везуть боєприпаси, евакуюють поранених і атакують ворожі позиції. Все це робить наземний дрон: безпілотна машина, яка замінює людину там, де ризик найвищий.
Збройні сили України активно застосовують наземні роботизовані комплекси з 2023 року. Їх кількість і різноманітність постійно зростає. Розберемо, що це за техніка, які завдання вона виконує і які конкретні моделі вже воюють на фронті.
Наземний дрон — що це таке
Наземний дрон — це безпілотний наземний роботизований комплекс (НРК), яким керують дистанційно без присутності людини на борту. Він рухається по землі на колесах або гусеницях, виконує задані завдання і повертається або залишається на місці залежно від призначення.
На відміну від повітряних безпілотників, наземний дрон не залежить від погоди — він однаково ефективний у дощ, туман, вночі і при сильному вітрі, коли повітряні безпілотники не можуть злетіти. Це одна з головних переваг такої техніки.
Керування здійснюється оператором з пульта на відстані — за допомогою відеозображення з камери, встановленої на дроні. Оператор бачить усе, що відбувається навколо машини, і може керувати нею з безпечного місця за кілька кілометрів від передової.
Які завдання виконує наземний дрон
Сфера застосування наземних дронів постійно розширюється. Основні завдання, які вони вирішують на фронті:
- Логістика — доставка боєприпасів, продовольства, медикаментів і спорядження на передові позиції без ризику для особового складу.
- Евакуація поранених — великі моделі можуть перевозити поранених бійців з місця бою до безпечного пункту.
- Мінування — дрони закладають міни на ділянках місцевості, де це неможливо або надто небезпечно для піхоти.
- Розвідка — камера на дроні дозволяє оглядати місцевість і виявляти позиції ворога без залучення людей.
- Вогнева підтримка — наземні дрони з бойовими турелями можуть вести вогонь по ворожих позиціях.
- Наземний камікадзе — дрон під’їжджає до цілі і вибухає, знищуючи техніку або живу силу противника.
Наземний дрон Тарган
«Тарган» — один із найвідоміших і найпоширеніших українських наземних роботів. У жовтні 2024 року Міністерство оборони України офіційно кодифікувало цей комплекс і дозволило його використання в підрозділах Сил оборони.
Назва говорить сама за себе: як і комаха, якою названо дрон, він витривалий, живучий і надзвичайно прохідний. Невеликий розмір дозволяє транспортувати «Тарганів» у мікроавтобусі або на автомобільному причепі — і швидко розгортати їх прямо на позиціях.
Тарган 2К і Тарган 3К — у чому різниця
Існує кілька модифікацій «Таргана». Базова модель може перевозити до 200 кг вантажу — боєприпаси, їжу, спорядження. Тарган 3К — набагато більша версія, здатна подолати більшу відстань і працювати в складніших умовах. Він може евакуювати поранених і навіть витягувати з поля бою пошкоджені наземні дрони або збиті повітряні безпілотники.
«Тарган» обладнаний безшумним електричним двигуном і великими гумовими колесами. Завдяки цьому він може непомітно рухатися полем бою на значну відстань — ворог просто не чує його наближення.
На «Тарган» також встановлюють дистанційно керований бойовий модуль «Шабля». У такій конфігурації він перетворюється на бойовий комплекс «Терміт» і потребує двох операторів: один керує рухом, другий веде вогонь.
Наземний дрон Терміт
«Терміт» — транспортний і бойовий наземний безпілотник, який отримала 95-та окрема десантно-штурмова Поліська бригада ЗСУ. Головна відмінність від «Таргана» — ще більша вантажопідйомність: «Терміт» може нести до 300 кг корисного навантаження.
Бійці використовують його насамперед для доставки боєкомплекту на позиції та евакуації поранених. Особлива здатність «Терміта» — долати різноманітні перешкоди на місцевості, за що він отримав неофіційне прізвисько «Мінімотолига».
Важливим досягненням стало те, що вперше в Україні бойовий наземний робот, керований з повітря, знищив позиції ворога. Повітряний безпілотник здійснював розвідку і передавав зображення, тоді як «Терміт» з бойовою турелею вів вогонь. Два безпілотних апарати — і жодної людини під вогнем ворога.
Наземний дрон Сірко
«Сірко» — наземний дрон-камікадзе, розроблений 22-річним військовим і винахідником Євгеном Гнатюком. Назву він отримав на честь загиблого побратима. Ця деталь добре показує, якими людьми і заради чого створюється українська зброя.
Зовні «Сірко» нагадує велику іграшкову машинку — чотири колеса, компактний корпус. Але головна його перевага суто бойова: засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) противника не здатні його виявити і заглушити.
Функції «Сірка» — підвезення боєприпасів, розвідка і, насамперед, роль наземного камікадзе. Він під’їжджає до танка або скупчення ворожих військових і вибухає. Може також падати в окоп. Невеликі розміри і безшумний рух роблять його практично непомітним на відстані понад 30 метрів.
Наземний дрон Мангал
«Мангал» — вдосконалена версія «Сірка», розроблена командою «Інженерного корпусу» на чолі з тим самим Євгеном Гнатюком. Якщо «Сірко» він збирав один у гаражі, то над «Мангалом» вже працює команда з десяти людей.
«Мангал» може рухатися будь-якою місцевістю, розвивати швидкість до 60 км/год і виконувати одразу кілька ролей: камікадзе, розвідник, мінер, транспортник боєкомплекту. Ціна одного «Мангала» на момент розробки становила близько 52 тисяч гривень за комплектуючими — один із найдешевших наземних дронів у країні.
Наземний дрон Воля-Є
«Воля-Є» — більший логістичний наземний дрон, призначений насамперед для мінування та транспортування вантажів. Він перевозить чотири міни за один рейс, а дальність керування становить близько трьох кілометрів.
Вантажопідйомність «Волі-Є» перевищує 200 кг, тому він також придатний для евакуації поранених. Бійці особливо відзначають простоту керування — воно настільки інтуїтивне, що нагадує дитячу іграшку, і дозволяє швидко освоїти управління навіть без спеціальної підготовки.
Чому наземні дрони стають важливішими
Наземні роботизовані комплекси вирішують одну з найгостріших проблем сучасного фронту: як виконати небезпечне завдання без ризику для людини.
Доставка боєприпасів на передову — це один із найризикованіших видів діяльності. Кожен рейс потенційно смертельний. Наземний дрон їде сам, а оператор сидить у прикритті. Поранений боєць, якого неможливо евакуювати через відкрите поле — наземний дрон заїжджає за ним. Мінне поле, яке треба розширити, але підходити небезпечно — дрон закладає міни дистанційно.
Ще одна перевага — економічність. Наземний дрон коштує в десятки разів менше, ніж аналогічні системи виробництва країн НАТО, і при цьому вирішує ті самі задачі. Саме це дозволяє розгортати їх масово.
Розробники вже планують наступний крок: використовувати «Тарганів» як платформи для запуску FPV-дронів. Наземний дрон підвозить повітряний безпілотник максимально близько до ворожих позицій — і той злітає звідти, значно скорочуючи відстань і підвищуючи точність удару. Жодного ризику для пілота.
Наземні дрони — це не майбутнє, це вже реальність українського фронту. Від маленького «Сірка», зібраного в гаражі молодим бійцем, до серійного «Таргана», кодифікованого Міноборони — за кілька років Україна пройшла шлях, на який іншим країнам знадобилися б десятиліття. І цей шлях ще далеко не завершено.
